HONOR ET GLORIA, UTILITAS

06 черв. 12:08 |

Матеріали круглого столу «Актуальні проблеми реформування національної системи правової охорони інтелектуальної власності в контексті європейської інтеграції України» (25 травня 2018 року)

(2 )

25 травня 2018 року Науково-освітнім центром з інтелектуальної власності спільно з кафедрою інтелектуальної власності юридичного факультету, кафедрою економічної теорії, макро- і мікроекономіки економічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка та Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності НАПрН України було проведено круглий стіл «Актуальні проблеми реформування національної системи правової охорони інтелектуальної власності в контексті європейської інтеграції України».

Вітальною промовою розпочав захід к.ю.н., доцент кафедри інтелектуальної власності, директор Науково-освітнього центру з інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Л. Комзюк. Побажавши всім учасникам плідної роботи та наснаги, він підкреслив особливе значення теми для обговорення в період оновлення сучасного законодавства в сфері інтелектуальної власності.

Надзвичайно цікавим та змістовним був виступ д.ю.н., доцента кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка А. Кодинця. Доповідач розповів про реформування системи правової охорони об’єктів інтелектуальної власності, проаналізувавши напрями, проблеми та перспективи в цій сфері. Учасник круглого столу висвітлив основні положення Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, схваленої постановою КМ України від 01.06.2016 р. № 402-р. А. Кодинець розглянув у доповіді види патентів відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. № 3687-XII (зі змінами), положення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в контексті вдосконалення національного законодавства та його гармонізації до законодавства ЄС. Особливу увагу учасник круглого столу приділив характеристиці джерел права інтелектуальної власності, визначивши колізії між ЦК України та спеціальними Законами про інтелектуальну власність і технічні недоліки ЦК України. Наприкінці виступу доповідач визначив основні напрями реформування законодавства у сфері інтелектуальної власності.

З доповіддю на тему: «Суперечності розвитку інтелектуальної власності в умовах сучасної економіки» виступив к.е.н., доцент кафедри економічної теорії, макро- і мікроекономіки економічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка В. Вірченко. Учасник круглого столу звернув велику увагу присутніх на суперечності між правом на результати творчої, інтелектуальної діяльності та речовим правом власності. Доповідач також висловив власну думку щодо виключного характеру права інтелектуальної власності, що була визначена присутніми як доволі дискусійна. В. Вірченко наголосив, що не зважаючи на визначальну роль інтелектуальної власності в економічних системах постіндустріального типу, вона продовжує залишатися джерелом складних за своїм характером суперечностей. Зростання частки ринку інтелектуальної власності у структурі ВВП провідних краї світу супроводжується ускладненням суспільно-економічних відносин, що виникають у процесі привласнення і відчуження результатів літературно-мистецької та науково-технічної діяльності людини. Різні світогляди, ціннісні орієнтації, рівень доходів та правова свідомість учасників відносин інтелектуальної власності, що охоплюють практично усіх членів суспільства, є одним із основних джерел складних суперечностей у сфері інтелектуальної власності. Іншим фактором, що зумовлює появу суперечностей у сфері привласнення результатів інтелектуальної діяльності, беззаперечно є складний та багатоаспектний характер інтелектуальної власності. Однією з суперечностей, що найбільш чітко проявила себе відразу після виникнення інтелектуальної власності, є суперечність сутності інтелектуальної власності як важливого чинника конкурентоспроможності суб’єкта господарювання та її форми прояву в якості джерела монопольної влади на сучасних товарних ринках. Кожен об’єкт інтелектуальної власності у процесі комерціалізації перетворюється у інтелектуальний капітал, який слугує потужним джерелом конкурентних переваг підприємства на ринку. Створюючи конкурентні переваги для підприємства, інтелектуальна власність також слугує потужним джерелом монопольної влади на ринку. Невідтворюваність об’єктів інтелектуальної власності, що зумовлюється їх оригінальністю, новизною і творчим характером, а також, як вважає доповідач, виключний характер права інтелектуальної власності є джерелом монопольної влади, якою наділяється творець інтелектуального продукту. Монополізація ринку негативно позначається на рівні суспільного добробуту, оскільки призводить до необґрунтованого зростання цін на продукцію, а також знижує стимули до впровадження сучасних науково-технічних досягнень у виробництво, зниження витрат виробництва та підвищення його ефективності. Наступною суперечністю, яка в сучасних умовах виступає джерелом наукових дискусій щодо змісту відносин інтелектуальної власності, є невідповідність між виключним характером інтелектуальної власності та речовою природою власності як загального правового інституту. Виключний характер інтелектуальної власності передбачає надання творцю виняткової можливості здійснення щодо об’єкту інтелектуальної власності певних дій із забороною усім іншим особам їх здійснювати. У результаті цього, як зазначив В. Вірченко, творцю протистоїть невизначене коло осіб, зобов'язаних утримуватися від будь-яких порушень його права. При цьому виключного характеру набувають як немайнові, так і майнові права творця інтелектуального продукту. Крім того, незважаючи на абсолютну природу права інтелектуальної власності, виключне право творця характеризується також просторовою і часовою обмеженістю, а також виникає і припиняється згідно із законом і у відповідності до спеціальної процедури. Водночас, інститут власності, що сформувався та еволюціонував в межах римського права, має речову природу. Це дозволяє окремим науковцям (Дозорцев В.А., Суханов Є.О., Андреєв Ю.М.) підкреслюючи виключний характер права на результати інтелектуальної діяльності заперечувати можливість віднесення його до інституту власності. На думку доповідача, яка викликала заперечення учасників круглого столу, беручи до уваги зміст та характерні ознаки прав на результати інтелектуальної творчої праці, інтелектуальна власність беззаперечно має розглядатися як об’єктивно необхідна складова сучасного інституту власності. Адже основною причиною виникнення і розвитку інститутів права завжди була необхідність упорядкування та врегулювання суспільних відносин. Відповідно, з розвитком суспільства та переходом його на постіндустріальну стадію, що характеризується докорінною зміною системи соціально-економічних відносин, має відбуватися перегляд та модернізація існуючих правових інститутів. Зважаючи на те, що з моменту формування інституту власності в межах римського права пройшло майже дві тисячі років, його речова природа має розглядатися в сучасних умовах скоріше як данина традиції, а не в якості його основоположної характеристики. А виключний характер права на результати творчої інтелектуальної праці, як підкреслив В. Вірченко, має розглядатися не як перешкода на шляху його розуміння в якості складової цивільно-правового інституту власності, а як важлива характеристика, що розкриває специфіку інтелектуальної власності та її місце у системі суспільно-економічних відносин. Також доповідач навів цікавий приклад, що підприємства в 2016 р. витратили близько 25 млрд. грн. на інтелектуальну діяльність. При цьому на придбання нових знань було витрачено лише 0,3 млрд. грн., оскільки на основну суму було придбано обладнання. Як справедливо підсумував учасник круглого столу, винахідницька активність в Україні падає, тому держава повинна створити усі можливі умови для новаторів. 

Також актуальність теми відмітила аспірант кафедри міжнародного права та філософії права юридичного факультету університету м. Аліканте, Іспанія та аспірант докторської школи з юридичних, суспільних та історичних наук університету м. Страсбург, Франція (програма подвійного диплому) А. Кириленко. Доповідь учасника круглого столу було присвячено Угоді про Асоціацію між Україною та ЄС у контексті зовнішньої політики ЄС у сфері інтелектуальної власності та порівняльному аналізу «нового покоління» договорів про вільну торгівлю. Доповідач розглянула «перше покоління» договорів про вільну торгівлю з ЄС на прикладі Угоди про Асоціацію із Чилі, ґрунтовно проаналізувала «Стратегію ЄС щодо захисту прав інтелектуальної власності в третіх країнах»» (2004 та 2014 рр.) та звернула увагу на «нове покоління» договорів про вільну торгівлю з ЄС на прикладі договору із Південною Кореєю. Також А. Кириленко висловила особисту думку щодо особливостей Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС.

Значущої для України теми торкнулася Г. Огнев’юк, к.ю.н., асистент кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, яка розповіла про ключові повноваження Національного органу інтелектуальної власності. На думку учасника круглого столу, цей орган повинен нести майнову відповідальність. Доповідач зупинилася на особливостях формування Вищого суду з питань інтелектуальної власності, що має забезпечити не тільки відновлення прав, але й компенсацію збитків.

Питанню створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності свій виступ присвятила також к.ю.н., асистент кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка О. Кронда, розглянувши стан, проблеми та перспективи у цій сфері. Як зазначила доповідач, суди з питань інтелектуальної власності існують у 20 країнах світу в кількості 90 судів, зокрема, в Німеччині, Великобританії, Китаї, Швейцарії тощо. Гостру дискусію між учасниками круглого столу викликало положення про те, що діяльність Вищого суду з питань інтелектуальної власності врегульовується господарськими процесуальними нормами. Як підкреслили науковці, у зв’язку з цим виникають питання щодо розгляду даним судом справ у сфері авторського права. О. Кронда проаналізувала тенденцію щодо збільшення кількості суддів до 21 чоловік. Також доповідач наголосила на розбіжностях між вимогами до стажу суддів, оскідьки для суддів рівня апеляції необхідною умовою визначається 5-ти річний стаж, а для суддів Вищого суду з питань інтелектуальної власності – 3 роки стажу. Наприкінці виступу учасника круглого столу розгорілася жвава дискусія щодо взаємозв’язку між проведенням судової експертизи та створенням Вищого суду з питань інтелектуальної власності, а також щодо уніфікації процесуальних засад у цій сфері.

Асистент кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка К. Зеров представив доповідь на тему: «Рішення Європейського Суду Справедливості у сфері інтелектуальної власності як дороговказ для гармонізації українського законодавства до європейських стандартів». Як справедливо підкреслив учасник круглого столу, рішення Європейського Суду Справедливості не є тотожними з рішеннями Європейського суду з прав людини. Також доповідач висловив власну позицію щодо застосування рішень Європейського Суду Справедливості, вказуючи три основні шляхи: 1) прийняття окремого Закону за прикладом Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV (зі змінами); 2) відображення положень щодо рішень Європейського Суду Справедливості в профільних Законах та врахування судами практики або 3) відображення практики в законопроектах.

Аналізу зарубіжного досвіду свою доповідь присвятив к.ю.н., доцент кафедри інтелектуальної власності, директор Науково-освітнього центру з інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Л. Комзюк. Він виступив з темою: «Законодавство Польщі про «твори, недоступні в торгівлі», у світлі рішення Європейського Суду Справедливості від 16.11.2016 (Case c–301/15): досвід для України». В доповіді розглядаються наступні основні питання: 1) 20.09.2011 р. – Меморандум про взаєморозуміння (щодо принципів оцифровування і надання публічного доступу до ТНТ); 2) 1.3.2012 р. та 1.10.2013 р., французький і німецький закони щодо ТНТ; 3) 16.11.2016 р. – рішення ЄСС у справі C–301/15. Необхідність перегляду положень польського Закону про АПСП щодо ТНТ у зв’язку з рішенням Суду у справі C–301/15; 4) 14.09.2016 р. – Проект директиви ЄС про авторське право на єдиному цифровому ринку, розділ 1 глави 3 (статті 7-9) про «розширене» колективне управління правами на ТНТ, додатково – щодо аудіовізуальних творів; 5) 9.03.2017 р. – урядова Позиція Польщі, схвалена Комісією Сейму у справах ЄС. Підтримано деякі положення цього Проекту директиви, зокрема й щодо ТНТ.

Молодший науковий співробітник відділу промислової власності, аспірант Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України, фахівець з інтелектуальної власності відділу інтелектуальної власності та трансферу технологій Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця І. Волинець поділилася думками з приводу особливостей охорони прав інтелектуальної власності на лікарські засоби згідно СДО відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС. Після набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (далі - Угода про асоціацію або Угода) від 01.09.2017 року, Україна має поступово інтегруватись до законодавства ЄС та змінювати стратегію розвитку у напряму модернізації, впровадженню нових норм та/або імплементації відповідних положень, зазначених в Угоді до чинного законодавства. Зокрема, як вважає доповідач, зміни повинні відбутися у патентному законодавстві відносно сфери лікарських засобів. На разі, в Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон) визначено, що патентний захист становить 20 років, а після закінчення терміну дії, патентну охорону саме лікарського засобу можливо подовжити ще на 5 років. Однак, в законодавстві ЄС, термін підтримки дії патенту на лікарський засіб відрізняється. Наприклад, відповідно до Регламенту ЄС № 469/2009 «Про додаткові сертифікати охорони для лікарських засобів» для подовження терміну правової охорони видається сертифікат додаткової охорони (далі – СДО), але строком до 5 років, при цьому загальний термін дії виключних майнових прав не може перевищувати 15 років. Починаючи з 2007 року, з набранням чинності Регламенту ЄС № 1901/2006, передбачено шестимісячні продовження СДО для цілей завершення клінічних досліджень ефективності дії лікарських засобів і їх безпеки для суспільства. В Угоді про асоціацію прописана норма щодо СДО. В ч. 2 ст. 220 «Додатковий охоронний сертифікат» визначено про обов’язковість забезпечення додаткового періоду охорони лікарського засобу і підляганню адміністративної процедури надання дозволу, а не продовження терміну дії самого патенту. Учасник круглого столу наголосила на тому, що не дивлячись на різні підходи вчених, патентним законодавством України досі не закріплений механізм видачі СДО, що свідчить про не відповідність підписаній Угоді. Зміни можуть відбутись із затвердженням Проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони винаходів та корисних моделей» № 7538 від 01.02.2018 року (далі – Проект Закону). Проектом пропонується ввести до Закону статтю 271 «Додаткова охорона прав на винаходи», в якій прописаний режим надання СДО, строк його дії (не більше 5 років), права та обов’язки володільця СДО, порядок припинення дії СДО та визнання його недійсним, який є таким самим, як і щодо відповідного патенту на лікарський засіб. Проте, буде виключено норму про подовження терміну дії патенту об’єктом якого є лікарський засіб, що зазначено у порівняльній таблиці до законопроекту. Таким чином, вимоги статті 220 Угоди будуть виконані в повному обсязі.

Аспірант Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України, помічник адвоката Ю. Дегтяренко представив власне наукове дослідження та детально розповів про правові колізії національного законодавства в сфері охорони сортів рослин в контексті Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Як наголосив доповідач, ХХІ століття все частіше називають століттям інтелектуальної власності. На даний час вектор економічного розвитку країн на світовій арені кардинально змінився. Досить важливу роль для економічного процвітання держави відіграє ефективне забезпечення, регулювання та захист прав інтелектуальної власності. Особливо це стосується сфери охорони прав на сорти рослин, так як Україна споконвіків є аграрною державою із значними запасами чорноземів та орних грунтів. Враховуючи складну економічну та політичну ситуацію, що склалася в нашій державі, правильним шляхом виходу з неї буде залучення іноземних інвестицій, що в свою чергу дасть приріст валового внутрішнього продукту, значний економічний розвиток, зростання інноваційного потенціалу країни, збільшення конкурентоспроможності держави на зовнішніх і внутрішніх ринках збуту, стрімкий розвиток держави у науково-технічному та інноваційному напрямках. Але все це буде можливо лише за умови наявності відповідної законодавчої бази та дієвого правового механізму її реалізації. Аналіз процесу наближення українського законодавства в сфері інтелектуальної власності до правової системи ЄС дає змогу виявити проблеми, що потребують нагального розв’язання і запропонувати підходи до підвищення ефективності цього процесу. Після того, як Європейська комісія вивчила законодавство України, вона була невдоволена рівнем захисту прав інтелектуальної власності в нашій державі. Ю. Дегтяренко вказав, що сорти рослин складають особливу різновидність об’єктів патентно-правової охорони. Законодавство України в сфері охорони прав на сорти рослин є комплексним. Основою розвитку рослинництва будь-якої аграрної країни є формування сортових ресурсів, а сортові ресурси України – це сукупність сортів культурних видів рослин, що занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, й становлять основу технології виробництва та переробки рослинної продукції, здатні забезпечити харчову і сировинну безпеку країни, тому нормативно-правове регулювання реєстрації та обігу сортів рослин є надзвичайно важливим. Але в світлі останніх євроінтеграційних процесів, що відбулися в Україні, а саме – це набуття чинності 1 вересня 2017 року Угоди про асоціацію України з ЄС викликало у фахівців занепокоєння та багато запитань стосовно подальшого забезпечення правової охорони сортів рослин. 

Кожен виступ учасників круглого столу супроводжувався активною дискусією. На завершення обговорення важливих питань реформування національної системи правової охорони інтелектуальної власності в контексті європейської інтеграції України модератор заходу, к.ю.н., доцент кафедри інтелектуальної власності, директор Науково-освітнього центру з інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Л. Комзюк подякував всім, хто долучився до участі в конструктивній дискусії важливої теми сьогодення у сфері інтелектуальної власності та виразив сподівання на продовження ефективного експертного діалогу в майбутньому.

 

На фото: 

1F0F057A AE00 4982 A922 1D42E9DC41A4  

Вітальна промова Л. Комзюка

616402FC 4603 47A4 AE86 3BECF5026ED1

Виступ з презентацією А. Кодинця

FE0EF971 8DFA 494A 9FF5 C45A2D8B61BF

 Доповідь В. Вірченка

DE2BF32B 1F91 4BF0 9FF3 B1926EA8716B

Виступ А. Кириленко

B60B26AB 73A2 494F B3D5 0DD96071EDA5

Виступ з доповіддю Г. Огнев’юк

4F2BD842 9B2D 4C9E 9655 91D492B027E0

Доповідь О. Кронди

85AC5060 A22E 4893 99C2 BBA512CEBA32

Виступ з презентацією К. Зерова

1C4A2E36 27A8 479F B607 27C6B0E5484E

Виступ Л. Комзюка

 

За результатами роботи Круглого столу планується опублікувати електронний збірник статей (ознайомитися детальніше).

 

Ознайомитися з презентаціями учасників круглого столу:

 

Презентація К. Зерова на тему: "Рішення Європейського Суду Справедливості у сфері інтелектуальної власності як дороговказ для гармонізації українського законодавства до європейських стандартів":

https://www.slideshare.net/Comedianua/ss-99254475/Comedianua/ss-99254475

 

Презентація А. Кириленко на тему: "Угода про Асоціацію між Україною та ЄС у контексті зовнішньої політики ЄС у сфері інтелектуальної власності: порівняльний аналіз «нового покоління» договорів про вільну торгівлю":

https://www.slideshare.net/Comedianua/ss-99252525/Comedianua/ss-99252525

 

Презентації А. Кодинця та Л. Комзюка:

1268 Останнє редагування 12 черв. 15:07 |

Коментарі